Значення
-
(істор.) Військовий звання у козацьких формуваннях, що відповідало капітану кінноти; командир рейтарської роти.
-
(істор.) Солдат-кавалерист найманого війська у Західній Європі та Речі Посполитій (XVI–XVII ст.), озброєний вогнепальною зброєю (пістолетами, карабіном) та холодною зброєю.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. рейтор, р. рейтора, д. рейторові, з. рейтор, о. рейтором, м. рейторі, к. рейторе