1. Стосовний до рейментарів, пов’язаний з ними; властивий рейментарям.
2. Належний до військово-адміністративної системи, заснованої на рейментарях (у Речі Посполитій та Україні XVI–XVIII ст.).
рейментарський
Буква
Приклади вживання
Приклад 1:
Отже, думав Шрам, думав, як би Вкраїну на добру дорогу вивести; далі, надумавшись, пустив таку поголоску, що нездужає, нездужає полковник; передав осаулові Гулаку свій рейментарський пірнач, а сам виїхав ніби кудись далеко на хутір для спокою, да ото й махнув із сином з Паволочі. Куди ж він махнув і що в його було на думці, незабаром того довідаємось.
— Куліш Пантелеймон, “Чорна рада”
Частина мови: прикментик () |