рей

1. (геогр.) Невеликий острів у складі архіпелагу, переважно з піщаними або кам’янистими берегами; зазвичай вживається у географічних назвах (наприклад, острів Рей).

2. (іст.) Одиниця грошового обліку та велика розрахункова монета в Іспанії та її колоніях у XVI–XVIII століттях, що дорівнювала 34 мараведі.

3. (іст., рідк.) Старовинна іспанська срібна монета, карбована з XV століття.

Приклади вживання

Приклад 1:
Ось пе­рей­шов і дра­ний місто­чок по­се­ред лук, на ни­зині, у балці. Під ним ще не зи­сох-ли вес­няні ка­люжі-аж зацвіли, по­зе­леніли: кум­ка­ють в них жа­би ра­но й вечір.
— Білик Іван та Мирний Панас, “Хіба ревуть воли, як ясла повні?”

Приклад 2:
Нi, вiн не вiд­сер­див­ся, а прий­шов з хит­ро­ща­ми до па­на Ми­ки­ти; ось слу­хай­те, що тут бу­де… От, увiй­шов­ши, та мовч­ки i став бi­ля две­рей. Не зра­ду­вав­ся ж i пан Ула­со­вич, як вздрiв щи­ро­го сво­го при­яте­ля, а пу­ще тим, що ду­мав со­бi: “От те­пе­реч­ки вже вiн не сер­диться i дасть ме­нi по­ра­ду у моїй бi­дi”.
— Квітка-Основ’яненко Григорій, “Конотопська відьма”

Приклад 3:
Так Ри­го­ро­вич-бо не ту­ди гне: як став бi­ля две­рей та i став, i мов­чить со­бi, i нi па­ри з уст не пус­тить. – Що ска­жеш, Ри­го­ро­ви­чу?
— Квітка-Основ’яненко Григорій, “Конотопська відьма”

Частина мови: іменник (однина) |