Словник Української Мови
Буква
1. Гідний поваги, що викликає повагу своєю солідністю, добропорядністю, високим суспільним статусом або бездоганною репутацією.
2. Відповідний загальновизнаним нормам пристойності, доброго тону; презентабельний, статечний (про зовнішність, одяг, манеру поведінки тощо).
3. Про місце, заклад тощо: що вважається добротним, дорогим, фешенебельним і відвідується переважно людьми з високим достатком або статусом.
Приклад 1:
Ось портрет: «Я — масивний і огрядний у синьому піджаку, в золотих окулярах, респектабельний і певний себе» («Без ґрунту»). А ось професійні риси: Іполіт Миколайович Варецький, інженер-хімік, колекціонер рідкісних видань та автор доповіді про українських інтроліґаторів XVII віку («Дівчина з ведмедиком»), Василь Хрисанфович Комаха, професор ІНО, автор книжки «Особливості синтакси грецьких написів у ляпідарних пам’ятках північного Причорномор’я» («Доктор Серафікус»), нарешті Ростислав Михайлович, консультант Комітету охорони пам’яток старовини й мистецтва — головний авторитет України з питань архітектури («Без ґрунту»).
— Домонтович В., “Доктор Серафікус”
Приклад 2:
Я — масивний і огрядний у синьому піджаку, в золотих окулярах, респектабельний і певний себе. Він — блідий і безбровий з рідким, їжачком зачесаним волоссям, з стосами жиру, відкладеними на спині, широким, як у жінки, крижем і коротенькими худорлявими ніжками, на яких безпомічно тилигаються штанці, що їх він раз-у-раз підсмикує.
— Домонтович В., “Доктор Серафікус”