Значення
-
(біологія) Ділянка молекули ДНК, що містить початок (точку ініціації) реплікації та контролює процес копіювання генетичного матеріалу під час поділу клітини.
-
(біотехнологія) Штучно створений вектор (плазміда, вірусний геном тощо), здатний до автономної реплікації (самокопіювання) у клітині-господарі, що використовується для клонування та ампліфікації генів.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. реплікар, р. реплікаря, д. реплікареві, з. реплікаря, о. реплікарем, м. реплікареві, к. реплікарю