реп

1. Музичний стиль та елемент культури, що виник у середовищі афроамериканців США, характеризується ритмізованим речитативом, часто з соціальною чи особистісною тематикою, що читається під музичний акомпанемент (біт); хіп-хоп.

2. Твір (пісня), створений у такому музичному стилі.

3. Виконавець музики в такому стилі; репер.

Приклади:

Приклад 1:
Касети (аудіо та ін): — програма Тома Вейтса «The Black Rider» (1993, Island Records Inc.) — Іванові «Джонові» Бомбасу, гітара, вокал; — підпільні записи Джіма Моррісона з дуетом «Баккара» (квартирний варіянт) — Апексові «Олексі», реп-енд-блюз; — повні зібрання Джіммі Гендрікса та Б. Б. Кінга (за винятком Лу Ріда) — Ронові «Чайці» Сігалу; — поезомюзикл «Крайслер Імперіял» (третя редакція), автентичний цифровий запис, Віденська опера, 1993, з Монтсеррат Кабальє в ролі Мелісанди Гараздецької — Павлові Мацапурі, Київ; — «Е1 condor pasa», музика перуанських індіянців з Марієнплятцта інших площ Європи — Львівській муніци­ пальній поліції; — запис мого виступу в опері «Орфей у Венеції», театр «Ля Феніче», 8 березня 1993 р. (піратський) — вже згаду­ ваному Йосипові Фр., диригентові.
— Андрухович Юрій, “Перверзія”

Приклад 2:
— до її одруження з Сашком, який, — тут вона, Харитя, ладна поклястися власним життям, бож вона Сашка знає, — цією вигадкою й закаламутив Пилипову пам’ять, хоча тепер Пилипові, зрозуміла річ, і здається, наче то все він на власні очі спостерігав, — навіювання таких шаленців, як Сашко, чіпляються думок гірше від реп’яхів, — зрештою, вона, Харитя, дала б собі руку відтяти, тобто, звісно, не руку, для жінки руки забагато, а, скажімо, мізинця, як Олексій Попович, їхній, за родинними переказами, ніби навіть близький родич, бож і мізинець — це майже вся рука, чи може, ні? — щоб побачити, як Леся кокетує, бо те, що Пилипові привіділося як Лесине кокетування, не що інше, як виважена стратегія Марти, котра, завдяки дедалі більшій Харитиній заанґажованості в театрі, то проби, то принагідні вистави, перебрала опіку над Лесею — Марта, хоч і молодша, завжди виявляла нахил верховодити, — витягаючи Лесю, — Мартин, як жартувала Харитя, невідмовний каталізатор, — на всі важливі балі, щоб перевірити, наскільки їй, Марті, вдалися власні креації — не лише королівські сукні, довго обговорювану подію кожної забави, що зміцнювало за всіма Забірківнами славу перших модниць, хоча всі сукні шила сама Марта, не довіряючи ні Хариті, ні Лесі, які мовляв, не хотячи, могли попсувати Мартини задуми, — а й ті чудернацькі оздоби, витвір Мартиної уяви, проти котрих Леся на Мартину невимовну втіху ніколи не протестувала — сережки, персні, діядеми й лекторалі із зернят, скла, блискіток і кольорового дроту, — серійна продукція яких кількома роками пізніше, коли Сашко вперше ліг у лікарню оперувати нібито ще не злоякісну пухлину в стравоході, почали приносити Марті незліченні прибутки.
— Андієвська Емма, “Роман про людське призначення”

Приклад 3:
Песеред ста­ву уби­то чо­ти­ри па­лi товс­теньких, а уго­рi позв’яза­но вiрьовка­ми та вп’ять якось-то хит­ро та муд­ро пе­реп­лу­ту­ва­но; та у кож­нiй па­лi уго­рi дiр­ка про­дов­ба­на i ту­ди вiрьовка про­су­ну­та… А по став­ку їздять лю­ди у чов­нах, а во­ни не ри­бал­ки, бо в них на чов­нах не сi­тi i не в’яте­рi, а теж вiрьовки… А що на бе­ре­зi, так там-то от­то увесь на­род iз слав­но­го со­тен­но­го мiс­теч­ка Ко­но­то­па iще зiб­равсь, як i сон­це не схо­ди­ло, i мi­сяць не­га­разд зай­шов… От там-то i ма­те­рi, що по­ки­да­ли i ха­ти, i ма­неньких дi­то­чок, i по­ро­ся­ток, i пти­цю, i ко­ро­вок, i по пе­чам не то­пи­ли. От там-то i чо­ло­вi­ки, що по­ки­да­ли до­ма не­ду­жих жi­нок i ско­ти­ну i по­за­бу­ва­ли, що тре­ба у по­ле їха­ти… Усi, усi поз­би­ра­ли­ся ди­ви­ти­ся, яка тут бу­де про­ява… Та чи­ма­ло ж їх тут i бу­ло!
— Квітка-Основ’яненко Григорій, “Конотопська відьма”