ремство

1. (заст.) Ворожнеча, неприязнь, злість; стан взаємної ненависті та ворожості.

2. (заст.) Суперечка, сварка, конфлікт; гостра розмова на ґрунті непорозуміння або протиріч.

3. (діал.) Завзятість, запал, лють; сильне емоційне збудження, часто з відтінком запеклості.

Приклади вживання

Приклад 1:
«Це ремство природи, бунт пасіки і бджоли…» Це ремство природи, бунт пасіки і бджоли. У струменях часу — минання серпневого зілля.
— Кіяновська Маріанна, “Бабин Яр. Голосами”

Приклад 2:
У тебе душа — грифельна дошка: досить пальцем повести, щоб стерти написане.Він волів би краще слухати ремство, ніж теплу гіркоту її слів, що хвилювали його якраз своєю правдивістю. І, ба­жаючи довести їй і собі неможливість розлуки, він обій­няв її в пориві силуваної пристрасті, намагаючись напри­кінці відтворити пал їхніх перших побачень.Другого дня о третій з половиною він мусив уже бути в житлоспілці.
— Підмогильний Валер’ян, “Місто”

Приклад 3:
Ганна Як ремство скрізь на батька накипа, Зрина щодня наклеп, невдача, зрада… Ох, одверни, мій Боже, гнів од нас І ласкою окрий твого вибранця! Вихід III Виговський і Ганна.
— Невідомий автор, “103 Obloha Bushi Bohdan Khmelnytskyi”

Частина мови: іменник (однина) |