Словник Української Мови
Буква
Реміння — збірна назва для виробів із шкіри, замші, синтетичних матеріалів у вигляді довгих смуг, призначених для кріплення, стягування, підвішування або передачі руху (наприклад, пасови́й при́від).
Реміння — традиційна назва для комплекту шкіряних виробів (ремінь, підтяжки, шлея тощо), що використовуються в упряжі коня або для кріплення вантажів.
Приклад 1:
Але татари таки переправилися, для них це було нескладно: накошений шаблею сніп очерету, міцно стягнутий — у татарина біля сідла пучок сиром’ятного реміння, щоб в’язати полонених, — припнутий коневі до хвоста, а сам тримається за гриву й перепливає річку. Татари нагнали Ромадановського на переправі через Сулу й дощенту його погромили.
— Франко Іван, “Мойсей”