1. (у філософії, зокрема в феноменології) такий, що стосується залишкових, незмінних властивостей (атрибутів) явища або сутності, які зберігаються після усунення всіх випадкових ознак і є основою для його сприйняття та ідентифікації.
2. (у мистецтвознавстві та літературознавстві) такий, що характеризується наявністю стародавніх, архаїчних рис (реліктів), які стали невід’ємною, визначальною властивістю (атрибутом) твору, стилю чи художньої манери.