Значення
-
Організм (тварина, рослина, гриб тощо), що зберігся на певній території з давніх геологічних епох як свідок минулих умов середовища і зазвичай перебуває у відносній ізоляції від сучасних родичів.
-
Явище, предмет, звичай або поняття, що збереглися з давніх, минулих часів як пережиток минулого.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. релікт, р. релікта, д. реліктові, з. релікт, о. реліктом, м. релікті, к. релікте
Походження слова (Етимологія)
Слово «релікт» походить з латинської мови, де існувало слово «reliquiae» зі значенням «залишки, спадщина». Воно утворене від дієслова «relinquere» — «залишати», яке, своєю чергою, складається з префікса «re-» та дієслова «linquere» — «залишати, покидати». Це дієслово має численні споріднені форми в індоєвропейських мовах, зокрема грецьке «λείπω» (залишати), вірменське «lk’anem» (залишати), давньоіндійське «riṇákti» (залишає), авестійське «raexnah-» (спадщина), готське «leiƕan» (позичати), давньоверхньонімецьке «līhan» (давати в борг), ірландське «léicim» (кидаю), литовське «likti» (залишатися), а також старослов’янське «отълѣкъ» (залишок). В українську мову слово «релікт» потрапило через російське та польське посередництво. Таким чином, «релікт» означає «залишок» або «пережиток» — те, що збереглося з минулих епох.