1. Властивість або якість бути рекурсивним; здатність до повторення, відтворення самого себе або власної структури в межах цілого.
2. (У математиці, логіці, інформатиці) Метод визначення або обчислення, при якому об’єкт (функція, процедура, структура даних) частково визначається через самого себе, тобто застосовує сам до себе в зменшеному вигляді.
3. (У лінгвістиці) Властивість мовних правил або конструкцій застосовуватися повторно, потенційно нескінченну кількість разів, утворюючи вкладені структури (наприклад, вкладені речення).