1. (у математиці та інформатиці) Метод визначення або обчислення функції, алгоритму чи об’єкта, при якому вони визначаються через самих себе для попередніх або більш простих значень аргументів або випадків.
2. (у лінгвістиці) Властивість мовних структур, що дозволяє вкладати одні граматичні конструкції в інші того самого типу, теоретично без обмежень на глибину вкладеності.
3. (загальне) Принцип або процес повторення подібних елементів чи процедур у самій собі, що призводить до самоподібності на різних рівнях.