Значення
-
(у математиці та інформатиці) Метод визначення або обчислення функції, алгоритму чи об’єкта, при якому вони визначаються через самих себе для попередніх або більш простих значень аргументів або випадків.
-
(у лінгвістиці) Властивість мовних структур, що дозволяє вкладати одні граматичні конструкції в інші того самого типу, теоретично без обмежень на глибину вкладеності.
-
(загальне) Принцип або процес повторення подібних елементів чи процедур у самій собі, що призводить до самоподібності на різних рівнях.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. рекурсія, р. рекурсії, д. рекурсії, з. рекурсію, о. рекурсією, м. рекурсії, к. рекурсіє