рекредитив

1. Офіційний документ, який видається дипломатичному представнику державою перебування на знак визнання його офіційного статусу після вручення ним вірчих грамот.

2. У міжнародному праві — документ, що підтверджує повноваження консула, який видається урядом держави, де він буде виконувати свої обов’язки, після отримання екзекватури.

Приклади вживання

Відсутні

Частина мови: іменник (однина) |