Значення
-
Процес відтворення чогось залишеного минулим, зруйнованого або втраченого на основі наявних даних, досліджень, археологічних знахідок тощо.
-
Відновлення первісного вигляду, стану або структури об’єкта (споруди, механізму, події, звуку) шляхом наукового або технічного аналізу.
-
У мовознавстві — гіпотетичне відтворення форм прамовної системи або історичних станів мови на основі порівняння даних споріднених мов або діалектів.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. реконструювання, р. реконструювання, д. реконструюванню, з. реконструювання, о. реконструюванням, м. реконструюванні, к. реконструювання