реконструювання

1. Процес відтворення чогось залишеного минулим, зруйнованого або втраченого на основі наявних даних, досліджень, археологічних знахідок тощо.

2. Відновлення первісного вигляду, стану або структури об’єкта (споруди, механізму, події, звуку) шляхом наукового або технічного аналізу.

3. У мовознавстві — гіпотетичне відтворення форм прамовної системи або історичних станів мови на основі порівняння даних споріднених мов або діалектів.

Приклади:

Приклад 1:
Ав- тор розробив ефективну методику навчання школярів розв’язанню тво- рчих задач – КАРУС, що являє собою скорочення від російськомовних слів « комбінування, аналогізування, реконструювання, універсалізу- вання, випадкові підстановки». 288 Т. В. Дуткевич Г.Штайнталя), психоаналізу ( З.Фрейда), структурної психології (В.Дільтея, Й.Гейзинги, Е.Шпрангера).
— Невідомий автор, “028 Dutkevich Tv Zagalna Psikhologiia Teoretichnii Kurs Tech”