1. Філософський термін, що означає здатність свідомості людини спрямовувати думку на саму себе, до самоаналізу та усвідомлення власних психічних процесів, станів і переживань.
2. У психології — властивість індивіда до самоспостереження, критичного осмислення власних дій, мотивів, почуттів та їх наслідків.
3. У педагогіці — здатність особистості до самооцінки та аналізу власної навчальної або професійної діяльності з метою її вдосконалення.