1. У лінгвістиці та семіотиці — властивість мовних одиниць (слів, словосполучень, висловів) вказувати на конкретні об’єкти, явища або поняття в реальному або уявному світі (референти), тобто здатність бути їх ознакою або іменем.
2. У психології, когнітивних науках та філософії — здатність ментальних станів (думок, образів, понять) або знакових систем бути спрямованими на щось зовнішнє, стосуватися певних предметів, явищ або станів справ у світі.
3. У документалістиці та інформаційних науках — характеристика документа або інформації, що означає їх фактичну належність до певної події, особи чи предмета, здатність служити достовірним джерелом-посиланням (референтом) на них.