Словник Української Мови
Буква
1. Здатність організму, тканини чи клітини специфічно реагувати на зовнішні подразники або впливи, особливо на введення антигену.
2. У фізиці та техніці — властивість тіла чи системи відповідати певною дією на зовнішній вплив; здатність до реакції.
3. У психології — властивість живої істоти активно та швидко відповідати на зміни в навколишньому середовищі.
4. У хімії — здатність речовини вступати в хімічні реакції, міра її хімічної активності.
Приклад 1:
Тривищеперераховані ознаки свідчать про те, що діалогічне мов- лення – згорнене, на противагу більш розгорненому – монологічному; 4) мимовільність, реактивність ( репліка – це безпосередня реакція на ситуацію або висловлення співбесідника); 5) незначна організованість ( наперед увесь діалог не планується, а утворюється у ході розмови). Особливий вид мовленнєвої діяльності – внутрішнє мовлення.
— Невідомий автор, “028 Dutkevich Tv Zagalna Psikhologiia Teoretichnii Kurs Tech”
Приклад 2:
Реактивність – це сила, з якою людина реагує на зовнішній вплив; чим більша реактивність, тим людина легше відволікається, тим більше її поведінка залежить від випадкових ситуативних впливів і менше від поставленої мети. Активність визначається силою, з якою людина впливає на ситуа- цію і долає перешкоди на шляху до поставленої мети.
— Невідомий автор, “028 Dutkevich Tv Zagalna Psikhologiia Teoretichnii Kurs Tech”