реабілітований

1. Про того, хто відновив свої права, добру репутацію або здоров’я після їх втрати, підтвердженої офіційним рішенням (часто стосовно осіб, незаконно засуджених).

2. У медицині: про пацієнта, який пройшов курс відновлення фізичних, психічних або соціальних функцій після хвороби, травми чи операції.

Приклади вживання

Приклад 1:
Певно, побувавши в Косаралі, Побував би ще й на Соловках, Загартований, заґратований, прикиданий землею, снігами, кременем, досі був би реабілітований. Хоч посмертно, зате – своєвременно.
— Костенко Ліна, “Над берегами вічної ріки”

Частина мови: прикментик () |