Словник Української Мови
Буква
1. Зменшувально-пестлива форма від слова “раз” у значенні невеликої кількості, одного разу або короткого моменту часу (застосовується переважно в розмовній мові).
2. (у музиці) Короткий музичний уривок, простий мотив або наспів, що повторюється; також може означати невелику частину, “шматочок” музичного твору.
Приклад 1:
— Ну, — засміявся професор, — коли вам цікаво було побачити «таку інтересну людину», то треба було не полінуватися та хоч разочок за ціле літо навідати Шмідтів… Ба там ви побачили б були цілу пригорщу далеко інтересніших людей, ніж мене… Але справді, скажіть на милість: чого ви до наших не заходили? Вони аж дивуються, що ви їх призабули.
— Тютюнник Григорій, “Вир”
Приклад 2:
Коли б Марка діждатися… Так щось тяжко стало!» І внучатам із клуночка Гостинці виймала: І хрестики, й дукачики, Й намиста разочок Яриночці, і червоний З фольги образочок, А Карпiві соловейка Та коників пару, І четвертий уже перстень Святої Варвари Катерині, а дідові Із воску святого Три свічечки; а Маркові І собі нічого Не принесла: не купила, Бо грошей не стало, А заробить нездужала. «А ось ще осталось Півбубличка!» Й по шматочку Дітям розділила.
— Невідомий автор, “117 Shevchenkohaidamaky Vyd 2011”