1. (у християнській традиції) перебувати в раю, насолоджуватися блаженством вічного життя після смерті.
2. (переносно, розмовне) відчувати велике щастя, насолоду, блаженство; перебувати в стані повного задоволення.
раювати
Буква
Приклади вживання
Приклад 1:
Цим розчином баба щедро поливала бадилля і картоплі, бо вважала, що ним можна вбити або принаймні відлякати тих жуків, які ще залишались раювати на плантації. Дід переживав свою образу на колорадських жуків мовчки і апатично.
— Малярчук Таня, “Згори вниз”
Частина мови: дієслово () |