1. Такий, що поділений на райони або стосується певного району; адміністративно-територіально організований.
2. У містобудуванні та архітектурі: такий, що розташований, розподілений або спланований за районами (наприклад, про місто, забудову).
Словник Української Мови
Буква
1. Такий, що поділений на райони або стосується певного району; адміністративно-територіально організований.
2. У містобудуванні та архітектурі: такий, що розташований, розподілений або спланований за районами (наприклад, про місто, забудову).
Приклад 1:
В польових дослідах висівали районований сорт ячменю озимого «Тутанхамон». В схемі польового досліду були передбачені варіанти з різними дозами внесення добрив з висівом цієї сільськогосподарської культури по трьом попередникам: чистому пару, гороху і соняшнику.
— Тютюнник Григорій, “Вир”