1. (історичне) Військо, бойова дружина, загони для війни; також сама війна, битва.
2. (переносне, заст., рідко) Суперечка, сварка, сутичка.
Словник Української Мови
Буква
1. (історичне) Військо, бойова дружина, загони для війни; також сама війна, битва.
2. (переносне, заст., рідко) Суперечка, сварка, сутичка.
Приклад 1:
Погодив тоді бог козакам надрать у своїх ворогів усячини, що не один старшина, мов який дука, їздив ридваном. Блищали мідяні, позолотисти герби на ридвані в Череваня; миготіла в очах дорога горорізьба – леви, струсові пір’я, булави з бунчуками; а тих, може, перевелось і кодло, що сими гербами величались… Мати з дочкою сіли в ридван, а Черевань не покидав-таки козаковання – поїхав на прощу верхи.
— Куліш Пантелеймон, “Чорна рада”
Приклад 2:
Єсть дажи така версія, шо це у нього було секретне заданіє: нахвалювати дибільний ход 1. b2-b4, котрий він раді дєла перейменував на свою честь, винят ково перед буржуазними мастірами шахмат (проще говоря — заси рать їм мазги). Шоб, значить, іменно вони, еті скриті враги совєц кой власті, чаще іграли сію нісуразіцу.
— Невідомий автор, “020 Brinikh Mikhailo Shakhmati Dlia Dibiliv”