1. Абстрактний іменник, що означає властивість або стан чогось, що відбувається несподівано, без попередження, різко й миттєво.
2. Конкретна подія, вчинок або явище, що мають ознаки несподіваності й миттєвості.
раптовість
Буква
Приклади вживання
Приклад 1:
Раптовість більшості смертей була причиною майже повної відсутності масового лементу чи криків. Загроза поширювалася так швидко й непередбачувано, що нечисленні врятовані мали дякувати радше якійсь математичній імовірнісній природі явища, аніж власній спритності чи інстинктові самозбереження.
— Невідомий автор, “036 Izdrik Iurii Fleshka 2Gb”
Частина мови: іменник (однина) |