Значення
-
(діал.) Старовинний верхній одяг з грубого сукна, який носили селяни в Карпатах та на Гуцульщині; тип довгополого плаща або кожуха.
-
(перен., рідко) Про людину незграбної, мішкуватої статури або про того, хто неохайно, невміло одягнений.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. рантух, р. рантуха, д. рантухові, з. рантух, о. рантухом, м. рантухові, к. рантуху
Походження слова (Етимологія)
Слово «рантух» походить з німецької мови, можливо, через польське посередництво. Воно складається з двох німецьких слів: «Regen» (дощ) та «Tuch» (сукно, хустка), тобто буквально «хустка від дощу». Це запозичення відбулося у XVI столітті, про що свідчить писемна згадка 1568 року. На українському ґрунті слово зазнало семантичного впливу з боку слова «лнтух» (можливо, «лінтух»), що призвело до зміни значення. Спочатку «рантух» означав «бавовняну тканину», а пізніше — «велику хустку». Існує також менш переконлива версія походження від німецького «Randtuch» (край сукна), але вона не підтверджується семантично.