Значення
-
Примітивне дерев’яне знаряддя для орання, попередник рала з залізним лемешем, що являло собою гілку з гострим суком або зігнуту жердину з дерев’яним, а пізніше залізним наконечником.
-
Історична назва рала з залізним лемешем, яке було основним орним знаряддям у слов’ян з VIII–IX століть і широко використовувалося в Україні аж до поширення плуга.
-
У переносному значенні — символ землеробства, хліборобської праці.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. рало, р. рала, д. ралу, з. рало, о. ралом, м. ралі, к. рало
Походження слова (Етимологія)
Слово ‘рало’ позначає старовинне знаряддя для оранки, простішу форму плуга. Воно походить від праслов’янського *ordlo, яке, своєю чергою, походить від індоєвропейського кореня *ar- зі значенням ‘орати’. Цей корінь зберігся в багатьох індоєвропейських мовах: латинське aratrum, грецьке ἄροτρον, німецьке Art, а також у слов’янських мовах, як-от російське рало, польське radło. Українське ‘рало’ є прямим спадкоємцем цього давнього слова, що свідчить про тяглість землеробської традиції.