рахман

1. (у мусульманській міфології) один з епітетів Аллаха, що означає «милостивий», «милосердний»; також використовується як власна назва в словосполученні «ар-Рахман».

2. (історичне, етнографічне) представник легендарного прадавнього народу або племені, який у східнослов’янському фольклорі та давніх повістях уявлявся благочестивим, мирним і справедливим; часто асоціюється з ідеалізованим минулим.

Приклади вживання

Приклад 1:
Лікарі після кожної Газі-Гіреєвої газелі та каси-ди притуляли руки до вуст: «Бісміллахі рахман рахім!..» «В ім’я Аллаха, всемилостивого і милосердного!..» А Петро Жбур накурився в кімнатці з сипахами маку, насмоктався його з кількох попідряд кальянів і одурів. А туркам абищо!
— Куліш Микола, “Мина Мазайло”

Частина мови: іменник (однина) |