Словник Української Мови
Буква
1. Історичний пристрій для арифметичних обчислень у вигляді рамки з нанизаними на стрижні кісточками (костями), що пересуваються; абак.
2. Розмовна назва для будь-якого пристрою, приладу чи таблиці, що використовуються для підрахунків, обліку (наприклад, лічильник, табулятор, облікова книга).
3. Переносно: основа, система, за допомогою якої щось оцінюють, вимірюють або підраховують (наприклад, моральні критерії).
Приклад 1:
Більшість знайомих роз’їхалося з міста: тікали вчителювати на село, доти ніколи не вчителювавши, працювати на цукроварнях і лісових розробках бухгальтерами, доти ніколи не бачивши, що таке рахівниця й ґросбух. Меншість лишалась у голодному тихому місті і вивчала тонку науку «пайкології», вагаючись між соцзабезівськими дитбудинками, Дніпросоюзом та воєнкоматівськими закладами.
— Домонтович В., “Доктор Серафікус”