1. (заст.) Той, хто займається рахівництвом; бухгалтер, обліковець.
2. (заст.) Той, хто рахує гроші; касир.
3. (перен., рідко) Той, хто скупо рахує, береже щось; скнара.
рахівник
Буква
Приклади вживання
Приклад 1:
Був вій літ п’ятдесяти, невиразного соціального стану й фаху — не то колгоспний рахівник чи комірник, не то сільський кооператор, не то просто міщух, може, якийсь гендляр або церковний староста, одне вірно — він не був ані статечним селянином, ані статечним робітником, ані статечним інтелігентом. Мав чорні, волохаті брови й весь час дозирав з-під них витрішкуватими очима, позирав вороже, понуро підозріло.
— Невідомий автор, “013 Bagryanyy Ivan Sad Getsymanskyy”
Частина мови: іменник (однина) |