Словник Української Мови
Буква
1. (іст.) Презрлива назва представників найбідніших верств населення, голоти, злиднів у Великому князівстві Литовському та на українських землях у XIV–XVIII ст., які не мали постійного місця проживання та часто займалися жебрацтвом або розбоєм.
2. (перен., зневажл.) Підла, нікчемна, безпринципна людина; негідник.
Приклад 1:
Він кричав щось нечленоподільне, бризкаючи слиною, й лише виразно чути було окремі слова: «картоплина», «сволоч», «ракалія», «контрреволюція». Роздатчик вернувся й хотів ударити Іщука черпаком по голові, але замість того скривився презирливо, впіймав картоплину в черпак, набравши заразом і бурди повно, й вилив те все Іщукові на коліна, бо миска була зайнята.
— Невідомий автор, “013 Bagryanyy Ivan Sad Getsymanskyy”