рак

1. Зоологічна назва ряду безхребетних тварин класу вищих ракоподібних, що мають твердий панцир, черевце та головогруди з клешнями та вісьмома ніжками, і живуть переважно у воді (представники: річковий рак, краб, омар).

2. Медичний термін для злоякісного новоутворення, що виникає внаслідок неконтрольованого розмноження змінених клітин організму, здатне до інфільтруючого росту та утворення метастазів.

3. Назва однієї з сузір’їв зодіакального кола та однойменного знака зодіаку в астрології.

4. Розмовна назва пристрою або механізму, що нагадує клешні рака (наприклад, гальмівний рак, підйомний рак).

Приклади вживання

Приклад 1:
Трагікомізм Новиченка посилювався тим, що він сидів у президії, а в залі під дружні оплески скандували «Ганьба», «Ганьба», і він, червоний, як рак, не міг навіть словом відповісти, бо обструкція могла бути ще більшою, і сидів, мовчав і покірно приймав дружні ляпаси всієї аудиторії. В Інституті літератури навіть найбільші його прихильники назвали той вечір публічною стратою Новиченка…»[2].
— Коцюбинська Михайлина, “Книга споминів”

Приклад 2:
– Що за не­по­доб­на го­ло­ва в сього Ки­ри­ла Ту­ра,- сміючись, ка­же Сом­ко.- Себ­то вже во­ро­жить, ха­рак­терст­вує. VI­II Не дов­го в ніч гу­ля­ли наші ко­за­ки: поб­ли­зу свя­то­го міста гу­ля­ти дов­го не го­ди­лось.
— Куліш Пантелеймон, “Чорна рада”

Приклад 3:
Аж тут бат­рак вже й дер­жить йо­го ко­ня, i вже осiд­ла­но­го: вiн мер­щiй на ко­ня та нав­тi­ка­ча по­бi­ля хат; тiльки й чує, що лю­ди з нього ре­го­чуться; йо­му ще й бiльш стид­но, ще й бiльш ко­ня по­га­ня, та як ви­бiг з ху­то­ра, розг­ля­дiв: що за не­доб­ра ма­ти? Щось те­лi­пається на шиї у ко­ня!
— Квітка-Основ’яненко Григорій, “Конотопська відьма”

Частина мови: іменник (однина) |