Словник Української Мови
Буква
1. У музиці: традиційна мелодія або лад в індійській класичній музиці, що має характерну послідовність звуків, певний настрій і часто асоціюється з конкретним часом доби або пори року.
2. У міфології та релігії: в давньоіндійській традиції — один з демонічних персонажів, ворог богів (наприклад, у епосі «Рамаяна»); також може означати злого духа або демона.
Приклад 1:
Іранська традиція вважає пророка вихідцем з міста Рага (поблизу Тегерана) і виводить його родовід із клану мідійських жерців-магів Спітами. Заратуштра, мовляв, своїм реформаційним віровченням накликав на себе гнів земляків і мусив рятуватися втечею у Східний Іран.
— Невідомий автор, “003 %91%92%8E%90 %9F %91%92%80%90%8E%84%80%82%8D%9C%8E%83%8E %91%95%8E%84%93 %8E.%8F. %8A%E0%A8%A6%A0%Ad %A2%E1%Ec%Aa%A8%A9 %8A%A8 %A2 %8B%A8%A1 %A4%Ec, 2002. 592 %E1. Isbn 966 06 0245 6”