1. Властивість чи стан того, що є рафінованим (очищеним, переробленим до високого ступеня чистоти); очищеність, витонченість.
2. (Перен.) Надмірна, часто штучна витонченість у манерах, смаках, поведінці, що іноді набуває ознак манірності.
рафінованість
Буква
Приклади вживання
Приклад 1:
Я можу н авести ряд інших слів, які можуть бути атрибутами висо кого мистецтва — рафінованість, вишуканість. Але вони для мене мають досить неприємний відтінок.
— Зеров Микола, “Камена”
Частина мови: іменник (однина) |