1. (мистецтво) Стиль у живописі, архітектурі та декоративному мистецтві, що наслідує чи творчо розвиває художні принципи італійського майера Високого Відродження Рафаеля Санті, зокрема його класичну гармонію, ясність композиції та ідеалізовану красу форм.
2. (архітектура) Напрям у західноєвропейській архітектурі XVI століття, перехідний від Відродження до бароко, для якого характерне використання елементів ордерної системи, фресок та стукко в оздобленні інтер’єрів, що нагадує роботи Рафаеля та його учнів.