Який відчуває радість, задоволення, приємне збудження внаслідок чогось.
Який виражає, виявляє таке почуття.
Уживається як формула ввічливого звертання або відповіді на вітання, подяку.
радий
Буква
Приклади вживання
Приклад 1:
А він іде, думає про щось своє, але завжди радий привітати знайому людину, вступити з нею в розмову. Усмішка відкрита, промениста.
— Коцюбинська Михайлина, “Книга споминів”
Приклад 2:
Вельми радий, вельми радий!
— Андрухович Юрій, “Перверзія”
Приклад 3:
— i, потрапивши‑таки, через океан, через гирилицю спiльних знайомих, нанипати якийсь контактний номер, i почувши знайомий голос, що воркотiв безсоромним задоволенням: “Шалено радий чути вас, панi”, — вибухла, как фурiя, трохи не матом — а вiн, виявляється, був черговий раз розбився, акурат перед її вiд’їздом, звалився вночi зi сходiв на купу брухту, поламав ребра, досi ходить у корсетi, ой блiн! — затулила рота долонею, зблиском згадавши свiй, фiзiологiчно якийсь тяжко вiдразний, сон: мовби тримає в руках його гiпсове погруддя, котре страхiтливо ворушить губами, та що ж це таке, справдi!
— Забужко Оксана, “Польові дослідження з українського сексу”
Частина мови: прикментик () |