Вектор, проведений з початку координат до заданої точки простору, що визначає положення цієї точки.
У полярній, циліндричній або сферичній системах координат — вектор, що з’єднує полюс (початок відліку) з точкою, положення якої описується.
радіус-вектор
Буква
Приклади вживання
Приклад 1:
Центр мас (інерції) механічної системи і закон його руху Центром мас , або центром інерції системи матеріальних точок називаєт ься точка C, радіус-вектор cr якої дорівнює i n i ic rmM 1r 1 ∑ = = , де ∑ = = n i i 1 mM – загальна маса всієї системи , ir – радіус-вектор i-ї матеріальної то чки. Якщо радіус -вектори ∗ ir проведені із центра мас C, то 0rm i n i i 1 =∗ = ∑ .
— Андієвська Емма, “Роман про людське призначення”
Приклад 2:
Тут r – радіус-вектор, який проведений з центра сил в точку поля, яка розглядається, ( )rFr – проекція сили F на напрямок век- тора r . Для сил відшт овхування ( )rFr >0, а для сил притягання ( )rFr <0.
--- Андієвська Емма, "Роман про людське призначення"
Приклад 3:
За час t∆ радіус-вектор повертається на кут ϕ∆ (рис.
— Андієвська Емма, “Роман про людське призначення”
Частина мови: іменник (однина) |