1. Явище, при якому радіосигнали від космічного джерела (наприклад, пульсара) тимчасово послаблюються або повністю зникають для земного спостерігача через закриття джерела іншим астрономічним об’єктом (наприклад, планетою, газовою туманністю).
2. У радіоастрономії — метод дослідження атмосфер та поверхонь планет Сонячної системи, що ґрунтується на аналізі змін радіосигналу від зондів або квазарів при їх заході за диск цієї планети.