Значення
-
Фізичне явище, при якому радіохвилі, що падають на поверхню або об’єкт, частково або повністю повертаються (відбиваються) назад у простір.
-
Відбитий радіосигнал, який приймається радіолокаційною станцією і несе інформацію про об’єкт, що його викликав (наприклад, про його відстань, розміри або форму).
-
У радіолокації — характеристика об’єкта, що описує його здатність відбивати радіохвилі, часто виражена через ефективну площу розсіювання.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. радіовідбивання, р. радіовідбивання, д. радіовідбиванню, з. радіовідбивання, о. радіовідбиванням, м. радіовідбиванні, к. радіовідбивання