1. Метод дистанційного дослідження поверхні небесних тіл (планет, супутників) за допомогою радіохвиль, що дозволяє складати карти їхнього рельєфу та фізичних властивостей на основі аналізу відбитого або власного радіовипромінювання.
2. Процес створення карт або зображень об’єктів за допомогою радіолокаційних систем, що застосовується в астрономії, планетології, геофізиці та для моніторингу Землі.