радіодиск

[rɑdiodɪsk] Іменник

Буква:Р

Значення

  1. Спеціальний диск для відтворення звуку, що використовувався в радіоприймачах-приставках (радіолах) у середині XX століття; гнучка платівка, що містить звукозапис, призначений для програвання на швидкості 33 або 78 обертів на хвилину.

  2. Застаріла назва грамофонної платівки, що поширювалася через мережу радіомагазинів або призначалася для популяризації радіомовлення.

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. радіодиск, р. радіодиска, д. радіодискові, з. радіодиск, о. радіодиском, м. радіодискові, к. радіодиску

Більше записів