п’яти

Приклад 1:
Дід не да­вав, бо де­ся­ти кар­бо­ванців не бу­ло, а п’яти не прий­ня­ли. По­тяг­ли діда, як до різниці во­ла, до па­на Польсько­го у двір… На Чіпку на­ляг­ла ще гірша жур­ба, ще міцніше спо­ви­вав йо­го сму­ток.
— Білик Іван та Мирний Панас, “Хіба ревуть воли, як ясла повні?”

Приклад 2:
Бач, хлiб до­ро­гий, по п’яти ал­тин мi­шок, та й тiс­но нам бу­де, як то­бi жiн­ку озьме­мо: тiльки i є, що ха­та з кiм­на­тою, та че­рез сi­ни про­тив­на ха­та, та й го­дi; де ме­нi вас мiс­ти­ти з дiт­во­рою, що вже знаю, що так i об­сип­ле. Не­хай ли­шень опiс­ля по­ду­маємо”.
— Квітка-Основ’яненко Григорій, “Конотопська відьма”