Словник Української Мови
Буква
1. (геол.) Великий відокремлений скельний масив або уламок гірської породи, що різко виділяється в рельєфі місцевості, часто має стовпоподібну або конусоподібну форму; характерний для районів з вапняковими або пісковиковими породами.
2. (заст., діал.) Висока крута скеля, урвище, стрімка гора.
3. (перен., рідко) Про щось дуже велике, масивне або важке.
Приклад 1:
Будинки в сього значного козака були не Череваневих: гонтова криша височенна, у два п’ятра; а в криші вікна повироблювані, і різаною мережкою скрізь гарно облямовані. Зверху криші по ріжках шпилі, а наверх комина вертиться по вітру залізний півень.
— Куліш Пантелеймон, “Чорна рада”