п’ятериця

1. Назва старої української міри об’єму сипких тіл, рівної п’яти пудам або приблизно 82 кг.

2. Назва старої української міри лічильності деяких предметів (наприклад, селедців), що дорівнювала п’яти одиницям.

3. У переносному значенні — символічне позначення числа п’ять, п’ятірка.

4. У церковній практиці — п’ять особливих просфор, які використовуються під час проскомидії для висічення агнця та часток на честь Богородиці, святих та живих та померлих православних християн.

Приклади вживання

Відсутні

Частина мови: іменник (однина) |