1. Людина, яка часто вживає спиртні напої, схильна до пияцтва; той, хто п’яниться.
2. (переносне значення) Той, хто захоплюється чимось до надмірності, віддається чомусь безмірно (зазвичай із відтінком осуду).
п’яниця
Буква
Приклади вживання
Приклад 1:
А сварка, а лапка, а бійка!… Ось і мій п’яниця: що з нього, що він не дурний? Коли б пак одурів, то я б зрадовалась.
— Невідомий автор, “124 Svatannia Na Goncharivtsi Grighorii Fiedorovich Kvitka Os”
Приклад 2:
часто сумно співала: Потихесеньку, помалесеньку, мої дітки, йдіть… Спить п’яниця в рубленій коморі, глядіть його та не розбудіть… І далі: Ой п’япиця та не робітниця, день і нічку п’є, а як прийде із корчми додому, мене, молодую, б’є… П’яний батько хрипко й з тяжкими перервами дихає на ліжку, а голос матері жалісно чайкою б’ється в бідній і сумній хаті і тремтить сльозами: Спить п’яниця в рубленій коморі, глядіть його та не розбудіть… Особливо я любив, коли співала: Місяць з хмари виглядає, світить у хатину… А там жінка молодая колише дитину… Або батько: Віє вітер, ще й буйнесенький, та на той садок зеленесенький… А у тім садку живе удова, а в тії вдови — дочка молода… Ми пішли з Колею за село і забрели на чужий баштан. Нам дуже подобалось блукати золотим лісом кукурудзи.
— Андієвська Емма, “Роман про людське призначення”
Приклад 3:
За це з Патроклом ворогував Левдик — добрий i хитрий коновод, але ще гiрший п’яниця, нiж Хвигуровський. Як вiн був тверезий, то Ярош завсiгди ладен був приручити отаманування йому; але як напився, то вже не кому, як Патрокловi.
— Невідомий автор, “186 Sieried Tiemnoyi Nochi Boris Dmitrovich Grinchienko”
Частина мови: іменник (однина) |