Словник Української Мови
Буква
1. Міхур, невелика порожнина в рідині або тканинах організму, заповнена газом або повітрям.
2. Розмовна назва шлунка або живота людини.
3. Розм. Про людину, яка багато їсть або має великий живіт.
4. Заст. Міхур, який використовувався для зберігання рідин або як частина деяких приладів (наприклад, лампи).
Приклад 1:
Обидва тільки оживаємо, дивлячись на тебе, пузир ти наш перламутровий!» (1935; 2: 79). Без коментарів.
— Коцюбинська Михайлина, “Книга споминів”
Приклад 2:
Цю ділянку називають Місцевою Бульбашкою (Місцевий Пузир, англ. — Local Bubble), бо вона має вигляд міху ра радіу сом приблизно в 90 п к (300 св.
— Невідомий автор, “033 Golovko Mv Kriachko Ip Astronomiia Tech”