Тлумачення із “Словника української мови”* ПУЦЬ , присудк., сл., розм. Уживається як присудок за знач. п у цьнути . Пило біля ставка дурне Вороненя .. Дивлюсь – воно угору полетіло Да й пуць на шию барану (Греб., І, 1957, 66); [ Марина :] Вчора прийшов [ Лаврін ], я пуць йому в ноги : і сякий , і такий , і довічно за тебе бога молитиму , відкаснись від мене , бо загину !.. (Кроп., II, 1958, 206).
пуць
Буква
Приклади вживання
Приклад 1:
не стоять вони слова доброго… їх мучити… м,у… морр… Та – пуць! на землю… Так і захарчав… Мотря встала, витягла з-під себе ряднину, укрила нею Чіпку, перехрестила його, сама перехрестилась, лягла на голому полу, та сон уже не йшов їй на дум-.
— Білик Іван та Мирний Панас, “Хіба ревуть воли, як ясла повні?”
Частина мови: t.d. () |