Значення
-
Збройний державний переворот, здійснений групою змовників у верхівках влади, часто з участю військових.
-
Спроба насильницького захоплення державної влади, що супроводжується діями проти законного уряду або глави держави.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. путч, р. путчу, д. путчеві, з. путч, о. путчем, м. путчеві, к. путчу
Походження слова (Етимологія)
Слово «путч» походить з німецької мови, де воно означає «державний переворот». Воно пов’язане з давньоверхньонімецьким дієсловом spannan («натягувати, зміцнювати, зв’язувати, прикріплювати») та нововерхньонімецькими spannen («натягувати, напружувати») і spinnen («прясти»). Ці слова походять від індоєвропейського кореня *(s)pen-, що означає «тягнути, натягувати». Існує також припущення про зв’язок з нововерхньонімецьким binden («в’язати») та давньоіндійським bandha- («путо; перешкода»), але спроба вивести праслов’янське poto з індоєвропейського *pent- («ступити на щось») вважається непереконливою. Таким чином, «путч» — це запозичення, що означає раптовий незаконний захоплення влади.