пустирище

1. Велика ділянка землі, що не обробляється і залишається без догляду; запущений, порожній простір, зарослий бур’янами або дикою рослинністю.

2. Занедбана, спустошена або зруйнована місцевість, де раніше було житло або господарська діяльність; розвалини.

3. Переносно: стан занедбаності, спустошення, морального чи духовного занепаду.

Приклади вживання

Приклад 1:
Обійшов ливарню й вийшов на пустирище. Потім левадами вийшов у той завулок, що виходив на головну, де на розі стояла його хата.
— Невідомий автор, “013 Bagryanyy Ivan Sad Getsymanskyy”

Частина мови: іменник (однина) |