Словник Української Мови
Буква
1. Який стосується пустелі, властивий пустелі; такий, що знаходиться або живе в пустелі.
2. Який нагадує пустелю своєю безлюдністю, безплідністю, спустошеністю.
3. У складі власних назв: що входить до географічних назв, пов’язаних із пустелею (наприклад, Пустинно-Степовий заповідник).
Приклад 1:
В рядках цих бринів похоронний марш його зухвалим надіям, що раптом охопили його й кинули у невідоме, темне річище, у вир, що зібгав його й загрожував викинути на пустинний берег. Поволі, спочатку мов гіркий присмак до думок, але невпинно щодня виразнішаючи, проходив йому в серце сумнів.Не відаючи ще властивої мети своєї зневіри, він почував уже те прикре невдоволення, той кепський настрій, що, відриваючись від дійсної причини, чіпляється за перше-ліпше і висуває наперед другорядне, хоч ним силкуючись свою наявність виправдати.
— Підмогильний Валер’ян, “Місто”