Словник Української Мови
Буква
1. Велика безводна та безплідна територія з піщаним, кам’янистим або соляним ґрунтом, де через посушливий клімат та мізерні опади рослинність відсутня або дуже рідкісна.
2. Переносно: безлюдне, спустошене місце або стан самотності, ізоляції, духовної виснаженості.
3. У географії як власна назва: частина назви конкретних географічних об’єктів, наприклад, пустеля Сахара, пустеля Гобі.
Приклад 1:
Багатство, що призначене для мар, а ввиш пустеля неба — людський ляк і захват, мертве світло, лиш дуб, рослинний , над лісом, гордий і скупий монарх, підводить вранці сонця жезл над марнотратним світом. 9 червня 1936 Ідольські ночі На хмарах відблиск місяця повторений, мов пісня, на хмарі хмара — срібний мур, під муром виють лиси.
— Невідомий автор, “152 Zieliena Ievanghieliia Antonich Boghdan Ighor”
Приклад 2:
Тобі вже повинна бути добре знайома ця пустка, ця пустеля, це поганьблене туристичними фотоапаратами ніщо. Однак якщо ти далекий не лише від географії та поезії, в й від простого вміння розуміти сказане; якщо ти все життя мріяв потрапити в Париж, у Pio чи, скажімо, до Львова, я повторю для тебе все це іще раз.
— Невідомий автор, “036 Izdrik Iurii Fleshka 2Gb”
Приклад 3:
нехай нападає пустеля завжди нападає… від сяйва дороги — пустеля… від перехрестя — зброя… запінений захід — дорога на схід… 282 щоразу мої контакти із світом це будівництво храмів жоден із них не завершено… голос: щось розуміти — це значить помилятись… щасливець посіявши сумнів відмовляється від щастя голос: в’язниця будується волею кожного тому і незрима… ми не знаємо що вгорі але внизу те саме що й на горі… голос: темінь без подробиць але всі подробиці в ній… відшукай місце де можна поставити дзеркало і якщо таке місце відшукалось то дзеркала ставити не потрібно воно вже там є… 284 — було ціле а тепер розбилось — це не має значення… — якщо не має значення то чого ж воно було ціле або чого воно розбилось? червоні яблука в садку — весілля що ніколи не кінчаються… голос: немає місця яке б можна обгородити… 285 темрява багатством перевершує світло видима її частка — це все світло дня… ось чому досконале завше незавершене… те що піднялось мусить опасти… те що опало — змійові вали по собі лишило… той що я його не знаю той що без назви — більший за мене… 286 он там саркофаг… і кінь… а праворуч криниця… хоч ми цього й не бачимо… але якщо йти і йти і йти то таки натрапимо на криницю на коня і на саркофаг голос: одвічне лиш те чого немає речі — це слова а слова — це речі… означення світу — народження світу… голос: коли все означилось тоді все й зникло… книга де ми знаходимо один одного і губимо на певних сторінках це знову: занадто рано бо знову занадто пізно… голос: зелені крила жуків давно вже лежать без жуків… голос: Учитель — це тільки наближення… узимку безкінечні розмови про квіти… а влітку насипаємо піщані гори… Учителю скажи хоч слово… — чому ніч а не день?
— Тютюнник Григорій, “Вир”