пустування

1. Дія за значенням дієслова “пустувати“; бездіяльність, перебування у стані спокою, без виконання корисних робіт (про землю, сільськогосподарські угіддя).

2. У сільському господарстві — система обробітку ґрунту, при якій землю залишають на один або кілька років без посіву сільськогосподарських культур для відновлення родючості, боротьби з бур’янами та шкідниками; парування.

Приклади вживання

Приклад 1:
— казав Радюк синові, і син пустував, бігав, а батько тішився, любив цілі години дивиться на його пустування, садовив його собі на шию, бігав з ним по горницях. Син почав переймать од батька деякі анекдоти.
— Самчук Улас, “Марія”

Частина мови: іменник (однина) |